Уреаплазма: чим небезпечна та які захворювання викликає?

Уреаплазма являє собою бактерію, що входить до сімейства мікоплазм. Це дрібні клітини, здатні до автономного життя і не мають бактеріальних стінок (на відміну від інших бактерій).
Уреаплазма поширена у всіх ссавців. Вона локалізується переважно на слизових оболонках тіла. Її часто виділяють у горлі, прямій кишці і, перш за все, в ділянці статевих органів, де вони складають частину нормальної бактеріальної флори людини. Однак, якщо уреаплазма починає безконтрольно розмножуватися, то вважається патогеном і вимагає лікування.
У жінок уреаплазма живе у балансі з дружніми організмами, такими як лактобактерії, які у здорових умовах перешкоджають її надмірному розмноженню. Іншими словами, це бактерії, які можуть скористатися тимчасовим зниженням імунного захисту або умовами, що дозволяють збільшити швидкість їхнього розмноження.
Можна виділити два різні види уреаплазми, актуальних з клінічної точки зору: уреаплазма уреалітикум та уреаплазма парвум, проте з практичної точки зору часто в цьому немає необхідності.
Які захворювання викликає уреаплазма?
У чоловіків уреаплазма може бути відповідальною за уретрит, простатит, епідидиміт. У жінок вона викликає бактеріальний вагіноз, уретральний синдром. У вагітних уреаплазматична інфекція здатна спровокувати серйозні ускладнення, включаючи передчасні пологи та неонатальні інфекції (пневмонія, менінгіт тощо). У пацієнтів з ослабленим імунітетом інфекція може поширитися на сечовий міхур (цистит), а потім на нирки та кістки.
Чи може уреаплазма спричинити безпліддя?
Єдиної думки в медичних колах щодо того, що уреаплазма може стати причиною стійкого безпліддя немає, за винятком тих випадків, коли вона є причиною запущених запальних захворювань органів малого тазу.
Як можна заразитися?
Mycoplasma та Ureaplasma можуть передаватися при прямому контакті між господарями, зазвичай статевим шляхом, вертикально від матері до дитини (при народженні або, рідше, під час вагітності) або після трансплантації органів. Проте вважається, що менше 5% дітей та 10% сексуально неактивних дорослих є носіями мікоплазмових мікроорганізмів.
Фахівці Репродуктивного центру «Благодар» звертають увагу на те, що симптоматика суттєво залежить від місця розвитку інфекції. Найчастіше трапляються випадки уретриту, який проявляється болем та печінням при сечовипусканні, виділеннями з уретри, почервонінням та запаленням навколо місця зараження. У жінок, з ураженнями на рівні піхви, спостерігаються рідкі виділення, але перш за все, звертає на себе увагу досить характерний симптом, що полягає в їдкому «рибному» запаху, який виникає за рахунок вироблення уреаплазмою аміаку. При локалізації у сечовивідних шляхах уреаплазма може бути причиною утворення каменів.
Як допомогти?
Незважаючи на свою бактеріальну природу, будучи позбавленою клітинної стінки, уреаплазма не чутлива до дії бета-лактамних антибіотиків (таких як пеніциліни та цефалоспорини). Тому серед антибіотиків першого вибору застосовуються препарати з іншим механізмом дії, такі як доксициклін, азитроміцин. Медикаментозна терапія зазвичай доповнюється імуностимуляторами як синтетичного, так і природного походження. Крім того, показані комплекси вітамінів В і С, гепатопротектори та сорбенти.
На час проходження лікування пацієнтам слід утриматися від сексуальної активності, обмежити в раціоні кількість гострих, смажених та копчених страв. Також слід повністю виключити алкоголь. Тривалість терапії становить щонайменше 2 тижнів. Засоби народної медицини при уреаплазмозі є малоефективними. Трав'яні відвари та настої можуть застосовуватись за згодою лікаря у складі комплексної терапії.