Вагінальний мікоз (кандидозний вагініт): що це таке?

Вагінальний мікоз, також відомий як вагінальний кандидоз, вульвовагінальний кандидоз або кандидозний вагініт, є другою за поширеністю вагінальною інфекцією після бактеріальних вагінальних інфекцій. Хоча вагінальна дріжджова інфекція викликає дискомфорт, її відносно легко діагностувати та лікувати.
Щороку близько 1,4 мільйона осіб звертаються за амбулаторним лікуванням з цього приводу. Особливо страждають жінки репродуктивного віку. За статистичними оцінками, приблизно 75% жінок стикаються з цим принаймні раз у житті. З них приблизно у 4–5% розвивається рецидивуюча форма інфекції, тобто вони переносять щонайменше три епізоди гострої вагінальної дріжджової інфекції на рік.
Які причини?
Вагінальні дріжджові інфекції в основному викликаються Candida albicans, але можливі також дріжджові інфекції, спричинені іншими видами роду Candida, а також змішані інфекції, що включають як грибки, так і бактерії. Нагадаємо, що Candida albicans є частиною нормальної мікрофлори організму і зазвичай співіснує з нею, не викликаючи особливих проблем.
Вагінальна дріжджова інфекція виникає, коли цей представник вагінального мікробіому розростається непропорційно порівняно з іншими бактеріями у піхві та стає агресивним, отримуючи перевагу над імунною системою. Іншими словами, ці грибки беруть на себе роль патогенів.
Що підвищує ризик вагінальних дріжджових інфекцій?
Вагітність, діабет, прийом таких ліків, як антибіотики, гормональні контрацептиви та деякі види хіміотерапії, стрес, поганий сон, ароматизовані гігієнічні прокладки, спринцювання – все це фактори ризику вагінального мікозу.
Вагінальний кандидоз може передаватися статевим шляхом, а також при використанні спільних рушників або нижньої білизни. Однак слід зазначити, що статевий шлях передачі, на відміну від інших вагінальних інфекцій, не має вирішального значення. Як згадувалося вище, сприяти розмноженню цих мікроорганізмів можуть численні умови.
Як розпізнати вагінальну дріжджову інфекцію?
Найпоширенішими симптомами вагінальної дріжджової інфекції є свербіж і біль у області вульви або піхви. Вони можуть супроводжуватися білуватими виділеннями. Сюди може додаватися печія при сечовипусканні.
При вагінальному кандидозі виділення білуваті, густі та кремоподібні, схожі на сир або простоквашу. Можуть бути більш-менш рясними. Кандидоз зазвичай не змінює запах виділень з піхви, на відміну від бактеріальних інфекцій.
Деякі дії можуть загострити симптоми вагінальної дріжджової інфекції. До них належить статевий акт, який часто ускладнений через біль.
Як довго триває вагінальний мікоз?
Симптоми проходять через кілька днів після початку медикаментозної терапії, хоча лікування рецидивів може зайняти більше часу. Слід звернути увагу на те, що ознаки вагінального кандидозу схожі на симптоми таких захворювань, як бактеріальний вагіноз, деякі інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), і дерматит. Тому, якщо у вас виникли симптоми, що вказують на дріжджову інфекцію, найкраще звернутися до гінеколога Центру репродукції «Благодар».
Як допомогти?
Вагінальний мікоз лікується специфічними протигрибковими препаратами, такими як клотримазол, міконазол і фентиконазол. Ці препарати знищують та запобігають подальшому росту грибка. Гінеколог зазвичай призначає місцеву терапію, що включає вагінальні супозиторії та креми. Рідше місцева терапія може поєднуватися з системною терапією, яка включає прийом таблеток, наприклад, під час менструації, при тяжких симптомах або рецидивуючих інфекціях.
Важлива порада для профілактики вагінального кандидозу — уникати носіння синтетичної та щільно прилягаючої нижньої білизни. Що стосується дієти, окрім загальних правил правильного харчування, рекомендується обмежити споживання цукру.