Вульвовагініт: що це таке?

   Таке поширене захворювання серед жінок та дівчаток, як вульвовагініт являє собою запалення піхви та вульви. Причини запального процесу можуть бути різними, включаючи інфекції, подразнення, алергії, гормональні зміни та травми.
    Які причини та фактори ризику?
    У нормі у жінок репродуктивного віку в мікробній флорі піхви переважають лактобацили. Це захисна колонізація, оскільки забезпечує нормальний рН піхви (3,8 – 4,2) і запобігає надмірному росту патогенних бактерій. Крім того, високі рівні естрогенів підтримують товщину слизової оболонки піхви, посилюючи місцевий захист. Неінфекційні причини захворювання становлять приблизно 30% випадків вульвовагініту.
Часто розвитку вульвовагініту сприяє місцеве підвищення рН через менструальну кров, посткоїтальну сперму, зменшення кількості лактобацил і супутні захворювання, а також зміну мікробної флори, вторинної по відношенню до поганої гігієни, через застосування антибіотиків, кортикостероїдів, незбалансованого харчування. Все це прискорює розмноження патогенних мікроорганізмів і робить слизову оболонку вульви і піхви більш вразливою для інфекційних атак.
    Збудниками вульвовагініту можуть бути гриби (наприклад, Candida albicans), бактерії (Gardnerella vaginalis, стрептококи та стафілококи), найпростіші (Trichomonas vaginalis ) і, рідше, віруси, такі як Herpes simplex.
    У дівчаток віком від 2 до 6 років запалення зазвичай виникає в результаті інфікування мікробною флорою шлунково-кишкового тракту. Цьому сприяє погана гігієна промежини, підмивання ззаду наперед після спорожнення. У жінок вульвовагініт можуть викликати збудники венеричних захворювань (в т.ч. Neisseria gonorrhoeae, Trichomonas vaginalis та Chlamydia trachomatis).
    Які ознаки вульвовагініту?
     Захворювання проявляється свербінням, болючістю та почервонінням малих статевих губ та входу в піхву. Ці симптоми часто супроводжуються виділеннями з вульви та болем при статевому акті. Місцеве подразнення також може призвести до печіння або невеликої кровотечі. Крім того, можуть виникнути болюче сечовипускання та сухість піхви. У деяких випадках вульва набрякла, на ній можуть бути розчухи, пухирі , виразки та тріщини. Зовнішній вигляд та кількість вульвовагінальних виділень різняться залежно від причини запалення.
    Що робити?
    Лікування насамперед спрямоване на викорінення причини хвороби. У разі вульвовагініту бактеріального походження терапія включає використання антибіотиків, (метронідазол, кліндаміцин, тинідазол), які слід приймати перорально або місцево протягом декількох днів за призначенням лікаря. За наявності грибкових інфекцій показано використання протигрибкових препаратів.
   У разі алергічних реакцій необхідно уникати нанесення на вульву надмірно лужних засобів, багатих на барвники. Якщо симптоми помірні чи тяжкі, лікар може призначити медикаментозне лікування на основі антисептичних та протизапальних засобів. При свербінні може бути показане нанесення місцевих кортикостероїдів на вульву. Пероральні антигістамінні препарати також зменшують відчуття сверблячки. До одужання бажано утриматися від статевих контактів або користуватися презервативом.
     Як запобігти вульвовагініту?
    Для профілактики хвороби фахівці МЦ «Благодар» радять звернути увагу на дотримання гігієнічних заходів, не забувати мити руки та уникати дотиків до промежини. Використання презервативів обмежить ризик інфекцій, що передаються статевим шляхом.
     Віддавайте перевагу бавовняній білизні. Натуральна тканина забезпечує правильний повітрообмін та обмежує застій секрету. Крім того, рекомендується уникати постійного використання інтимних серветок, щоденних прокладок, тампонів і мила з кислим рН.