Утруднене сечовипускання

   Утруднене сечовипускання (странгурія) – один із частих урологічних розладів, при якому сеча виділяється уривчасто, по краплях і супроводжується почуттям напруги або болю в сечовому міхурі. Термін походить від грецьких слів, які буквально означають вичавлені краплі сечі.
    В чому причина?
    Утруднене сечовипускання супроводжує багато урологічних проблем, включаючи камені в нирках (особливо коли камінь досягає міхурово-уретрального переходу), камені сечового міхура.
У більшості випадків странгурія обумовлена запаленням сечостатевих шляхів інфекційної чи неінфекційної природи, у тому числі: циститом, уретритом, простатитом, вагінітом, пієлонефритом .
Запальний процес може бути пов'язаний із стриктурою уретри, нефрологічною дисфункцією або вадою розвитку сечового міхура, гіпертрофією передміхурової залози. Ці патології ускладнюють сечовипускання через наявність перешкоди і зазвичай викликають паралельне зниження сили струменя. Странгурія зустрічається також при пухлинах передміхурової залози та сечового міхура.
    Супутні ознаки
    Які можливі супутні симптоми, пов'язані з странгурією ? Залежно від основного захворювання її можуть супроводжувати:
•    відчуття неповного спорожнення сечового міхура;
•    дискомфорт та печіння при сечовипусканні;
•    біль у сечовому міхурі.
Інші симптоми залежать від певних причин. Наприклад, крім странгурії, інфекція сечовивідних шляхів може характеризуватись несправжніми позивами до сечовипускання, гематурією, болем у ділянці тазу та попереку.
    Діагностика
    Для діагностики причин стану необхідні медичний огляд, вагінальне або ректальне обстеження, у деяких випадках уретральний або вагінальний мазок та тест на венеричні захворювання. Аналіз сечі покаже наявність лейкоцитів, бактерій, у деяких випадках – еритроцитів, посів сечі з антибіотикограмою дозволяє виділити конкретний мікроорганізм, відповідальний за запалення, та перевірити його реакцію на антибіотики, щоб вибрати найефективніші ліки. Пройти повне діагностичне обстеження можна на базі Центру репродукції «Благодар».
    При рецидивуючих формах або у разі пієлонефриту є сенс пройти УЗД нирок, щоб перевірити можливу наявність анатомо-функціональної проблеми сечівника.
    Що робити при странгурії?
    Першим кроком є визначення причини странгурії, викликана вона інфекцією, запаленням чи проблемами із сечовим міхуром чи передміхурової залозою.
    Терапія інфекцій сечовивідних шляхів включає медикаментозне лікування, часто із застосуванням антибіотиків або антисептиків. Препарати слід застосовувати протягом усього зазначеного лікарем періоду, навіть коли симптоми мають тенденцію до швидкого зникнення. Ризик передчасного припинення лікування полягає у розвитку рецидивів та підвищеної стійкості бактерій до антибіотиків. Якщо проблема викликана анатомічними дефектами сечовивідних шляхів, то може бути використана хірургічна корекція самої аномалії.
    Заходи профілактики передбачають щоденну турботу про інтимну гігієну, особливо під час менструації, до та після статевих стосунків. Уникайте агресивних миючих засобів, білизни із синтетичних волокон та занадто тісного одягу. Не слід свідомо занадто довго затримувати сечу у разі потреби в спорожненні сечового міхура. Намагайтеся обмежити споживання рафінованого цукру, гострої та кислої їжі, алкогольних напоїв та кави. Щоб сприяти відтоку сечі та підтримувати належну щоденну гідратацію, рекомендується випивати не менше кількох літрів води на день.