Здоров’я сечового міхура та нетримання сечі: сигнали проблем

Проблеми з контролем сечового міхура безпосередньо впливають на те, як людина утримує або виділяє сечу. Мимовільне підтікання сечі є надзвичайно поширеним станом. Важливо уточнити, що нетримання сечі — це не окреме захворювання, скоріше стан. Воно може бути пов’язане з певними захворюваннями або важливими життєвими подіями, такими, наприклад, як вагітність. Відкрита розмова з гінекологом або урологом і своєчасне звернення по допомогу до Центру репродукції «Благодар» значно підвищує шанси на покращення загальної клінічної картини.
Вплив на повсякденне життя та ускладнення
Проблеми із сечовим міхуром можуть призвести до соціальної ізоляції та труднощів в інтимних стосунках через страх нетримання під час статевого акту. Така ізоляція може бути пов’язана з депресією або соціальною тривожністю. Нетримання сечі часто призводить до зниження фізичної активності, оскільки такі рухи, як біг, стрибки або швидка хода, можуть погіршити стан.
Нетримання часто пов’язане з іншими симптомами з боку сечовивідних шляхів, такими як часте сечовипускання, ніктурія, затримка сечі та підтікання сечі після сечовипускання.
Види нетримання сечі
Проблеми з контролем сечового міхура класифікуються на основі симптомів, які відчуває людина. Стресове нетримання: виникає, коли фізична дія, така як кашель, чхання, сміх, нахил або напруження, чинить раптовий тиск на сечовий міхур. Ургентне нетримання: характеризується раптовим і сильним позивом до сечовипускання, при цьому нетримання відбувається до того, як людина встигає дістатися туалету.
Рефлекторне нетримання: включає нетримання без попередження або свідомої стимуляції. Воно спричинене пошкодженням нервів, що провокує неправильне скорочення сечового міхура; може бути викликане травмою хребта або хронічними захворюваннями, такими як розсіяний склероз.
Функціональне нетримання сечі: розвивається, коли фізичні або когнітивні бар’єри заважають людині своєчасно дістатися туалету, незважаючи на здорові сечовивідні шляхи. Нічне нетримання сечі: мимовільне виділення сечі під час сну. Воно може бути результатом вживання кофеїну або алкоголю у вечірній час, зменшення нічної ємності сечового міхура або гормонального дефіциту. Воно також може бути пов’язане з каменями в нирках, серцевою недостатністю, хронічною хворобою нирок, гіпертрофією передміхурової залози або апное уві сні.
Які фактори ризику?
Нетримання сечі спостерігається приблизно у половини жінок через такі фактори, як вагітність, пологи, менопауза та анатомічні особливості жіночої сечовидільної системи. У чоловіків воно зустрічається у кожного третього чоловіка старше 65 років і тісно пов’язане з проблемами передміхурової залози.
До загальних факторів, що сприяють розвитку нетримання, належать старіння, ожиріння, діабет, хвороба Паркінсона, хронічний закреп, куріння та вроджені структурні дефекти. Також має місце спадкова схильність.
Як допомогти?
Перш ніж замислюватися про медикаментозне лікування або, тим більше, хірургічне втручання, слід змінити деякі свої звички. Недостатнє вживання рідини концентрує продукти життєдіяльності, роблячи сечу темною та неприємно пахучою, подразнюючи стінки сечового міхура та посилюючи позиви до сечовипускання. Людям, які страждають на ніктурію, може допомогти обмеження вживання рідини за кілька годин до сну. Крім того, корисно приблизно на тиждень виключити потенційні подразники сечового міхура, а потім поступово вводити їх кожні 1–2 дні, відстежуючи симптоми. До поширених подразників належать кава, чай, газовані напої, алкоголь, шоколад, штучні підсолоджувачі, гостра їжа, помідори та цитрусові.
Корисно зайнятися зміцненням м’язів тазового дна, адже вони підтримують внутрішні органи та контролюють сечовипускальний канал. Для цієї мети чудово підійдуть вправи Кегеля. Вправи полягають у скороченні м’язів тазового дна протягом 3 секунд, після чого слід 3 секунди розслаблення. Виконуйте їх 3–4 рази на день, не під час сечовипускання. Однак важливо зазначити, що навіть якщо після зміни способу життя та виконання вправ Кегеля виникнуть проблеми з контролем сечового міхура, необхідність консультації лікаря залишається актуальною.