Ендокринне безпліддя - причини, форми, фактор

Невблаганна статистика свідчить про те, що близько 15% шлюбів безплідні. І більше 50% всіх форм безпліддя в своїй основі мають ендокринний фактор. У зв'язку з успіхами сучасної медицини, в останнє десятиліття ефективність терапії ендокринного безпліддя істотно зросла. Це пов'язано, насамперед, з використанням у клінічній практиці препаратів, стимулюючих овуляцію.

Як відомо ще з шкільного курсу анатомії, в процесах овуляції і менструації беруть безпосередню участь гормони, які продукуються залозами внутрішньої секреції. Безліч форм ендокринного безпліддя об'єднані однією загальною причиною - відсутністю овуляції. Природно, що в цьому випадку процес зачаття неможливий, так як сама яйцеклітина не дозріває, або утруднений процес її виходу з фолікула.

Серед основних форм ановуляторних безпліддя розрізняють:

• гиперпролактинемію;
• гонадотропну недостатність;
• синдром полікістозних яєчників;
• гіпотиреоз;
• яйникову недостатність

Механізм виникнення ановуляторного безпліддя полягає в порушенні прямих і зворотних зв'язків ланцюга гіпоталамус - гіпофіз - яєчники.

Для встановлення точного діагнозу ендокринного безпліддя фахівцеві необхідно зібрати повний анамнез, в якому важливо відзначити наступні пункти:

1. час настання першої менструації;
2. характер менструальної функції (інтенсивність, тривалість, регулярність, болючість);
3. наявність оперативних втручань (апендиктомія і ін.);
4. тривалість застосування оральних контрацептивів.

Лікар, проводячи клінічне обстеження, звертає увагу на ріст пацієнтки (нижче 150 см), наявність надлишкової маси, розвиток молочних залоз, характер оволосіння. При піхвовому дослідженні фахівець визначає форму і довжину піхви, розміри і положення матки, стан шийки матки, наявність і вираженість спайкових процесів в малому тазу. 

Підхід до з'ясування причин безпліддя гінекологами Центру репродукції Благодар завжди носить індивідуальний характер, оскільки вимагає від лікаря досвіду і кваліфікованої інтерпретації даних лабораторно-інструментальної та апаратної діагностики.

Як зазначалося вище, в більшості випадків ендокринного безпліддя у пацієнтки відзначається порушення менструальної функції по типу аменореї і олігоменореї. Ановуляція при регулярних менструаціях зустрічається рідше. УЗД-дослідження підтверджує відсутність зрілого фолікула (на 11-16 день місячного циклу), або відсутність жовтого тіла (на 19-23 день місячного циклу). При гормональному дослідженні відзначається знижений рівень лютеїнізуючого гормону.

Якщо мають місце гормональні порушення не статевої сфери, призначається консультація ендокринолога. У разі синдрому полікістозних яєчників необхідно вдаватися до лапароскопічної хірургії.

В основі лікування ендокринного безпліддя лежить процес забезпечення овуляції. Для цього застосовуються стимулятори овуляції, дозування яких підбирається лікарем строго індивідуально.